Поради щодо виховання та навчання дітей
«Дитина – це зелений паросток, з якого починається могутнє дерево людської думки, діяльності, вчинків, пристрастей, поривань, зіткнень».
В. Сухомлинський
Виховання та навчання кожної дитини відбувається за певних умов і під впливом інших осіб. Кожному, хто виховує та навчає дітей з особливими освітніми потребами, завжди потрібно пам’ятати слова великого вченого І. Павлова: “…Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .
Яка ж основна умова успішного виховання дітей в сім’ї?
Виховуючи дитину з особливими освітніми потребами, треба навчитися:
• поважати свою дитину;
• сприймати її такою, як вона є;
• дозволяти їй бути собою;
• хвалити і заохочувати до пізнання нового;
• стимулювати до дії через гру;
• розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;
• підкреслювати її сильні сторони;
• впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
Шановні батьки, не забувайте, що сім’я – це середовище емоційної безпеки:
- виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;
- дотримуйтеся постійного режиму дня;
- позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.
ПАМ’ЯТКА
Шановні батьки!
• Дитині з особливими освітніми потребами варто постійно приділяти батьківську увагу та підтримку. Навчання такої дитини загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві потребує часу, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
• Пам’ятайте, що особливості поведінки дитини з особливими освітніми потребами в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
• Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
• Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
• У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в школі, в садочку.
• Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
• У повсякденному спілкуванні з дитиною з особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
• Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначте систему правил поведінки дитини в садочку, в школі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
• Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
• Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
• Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
• Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
=
Поради батькам, які виховують дитину з особливими потребами
Батьківська любов – джерело і гарантія емоційного благополуччя дитини, її психологічного та інтелектуального розвитку. Сприятливий психологічний клімат у сім’ї – основа позитивного розвитку дитини. Батькам потрібна реальна допомога й підтримка, щоб вивести дитину із замкнутого простору й залучити до повноцінного життя. Завдання батьків, які виховують дитину з особливими потребами:
1. Незважаючи на вади психофізичного розвитку дитини, ставитися до неї як до дитини з особливими потребами, яка вимагає спеціального навчання, виховання і догляду.
2. За допомогою спеціальних рекомендацій, порад та інструкцій дефектолога, психолога, соціального педагога, лікаря чи реабілітолога поступово і цілеспрямовано:
- навчати дитину альтернативних способів спілкування;
- навчати основних правил поведінки;
- прищеплювати навички самообслуговування;
- формувати вміння, що допоможуть подолати стреси;
- виявляти та розвивати творчі здібності.
3. Створювати середовище емоційної безпеки:
- дитина має виховуватися в атмосфері любові та добрих стосунків між усіма членами сім'ї;
- слід додержуватися постійного режиму дня;
- треба позбавитися небезпечних речей, предметів, що спричиняють у дитини страх чи іншу негативну емоційну реакцію.
4. Відвідувати групи підтримки і взаємодопомоги, де можна відверто висловлювати свої думки.
5. Батьки повинні навчитися:
- поважати дитину;
- сприймати її такою, яка вона є;
- хвалити й заохочувати до пізнання нового;
- стимулювати до дії через гру;
- не піддаватися всім примхам і вимогам дитини;
- бути реалістом щодо своїх можливостей;
- підтримувати і допомагати один одному;
- розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею.
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ
з дитиною, яка має особливі освітні потреби:
• Розмовляючи з дитиною, яка має труднощі у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячими, зачекайте, доки вона сама закінчить фразу, сформулює думку. Якщо Ви не зрозуміли, що говорить дитина, обов’язково перепитайте, уточніть, що вона мала на увазі.
• Звертаючись до дитини з порушеннями зору, завжди називайте себе та звертайтесь до неї на ім’я.
• Якщо дитина погано бачить, важливо коротко описувати місце, де ви знаходитесь і попереджати про перешкоди (сходи, двері, інші предмети). Пересувайтеся з нею в помірному темпі, не робіть різких рухів.
• Якщо дитина відвертається чи не відповідає, можливо їй потрібен час. Почекайте трохи, а потім спробуйте привернути її увагу (наприклад, торкніться її плеча).
• Говоріть з дитиною чітко, в нормальному темпі, простими словами.
• Якщо це необхідно дитині, повторюйте слово (фразу) кілька разів.
• Спілкуючись з дитиною, не використовуйте занадто довгі речення.
• Розмовляючи з дитиною, розташуйтеся так, щоб ваші очі були на рівні з обличчям дитини, на зручній для неї відстані.
• Не перевантажуйте дитину, вживаючи в розмові надто багато незнайомих для неї слів.
• Під час спілкування, звертайте увагу дитини на вашу артикуляцію.
• Розмовляючи з дитиною, налаштуйтесь на її темп, аби вона встигала сприйняти інформацію від вас, обміркувати її та дати відповідь.
• Якщо Вам необхідно дати дитині підказку, витримайте паузу в 5-7 секунд, і якщо дитина не відповідає, допоможіть їй.
• Якщо у дитини спостерігаються труднощі в розумінні мовлення, супроводжуйте ваше мовлення зрозумілими для дитини жестами, використовуйте візуальні підказки (малюнки, фото, предмети).
• Аби привернути увагу дитини, яка погано чує, помахайте їй рукою чи торкніться її руки. • Не кваптесь вгадувати бажання дитини, давайте їй можливість висловитися про них будь-яким способом.
• Запитуючи дитину, завжди слід пам’ятати, в який спосіб вона Вам може відповісти (поглядом, рухом, жестом, звуками, словами тощо).
• Аби швидше налагодити спілкування, звертайте увагу і коментуйте все, що робить дитина. Так вона розумітиме, що її бачать та розуміють.
• Якщо Ви помітили, що дитина відволікається на якийсь предмет (іграшку), розкажіть про нього, дайте дитині його потримати тощо.
• Якщо Ви говорите дитині «ні», обов’язково потрібно пояснити «чому?».
• Зважайте на те, що дитина може стомлюватись дуже швидко. В таких ситуаціях вона може поводитись неконтрольовано і емоційно. Дитина може відсторонитись (відійти від вас, відвернутись, прилягти), або ж навпаки, може бути надто активною (бігати, розкидати іграшки, кричати чи плакати). В такі моменти важливо сказати дитині «ти втомився», визначаючи словами такий її стан. Поступово дитина навчиться розуміти, що таке – втомлюватись, і зможе впоратись із цим станом чи повідомити про нього.
• Про свої бажання дитина часто сповіщає своєю поведінкою. Коли її не розуміють, дитина може тупати ногами, кричати, відвертатися, битися, втікати в іншу кімнату тощо. Намагайтеся зрозуміти, що саме відбувається з дитиною. Можливо вона втомилась, або не зрозуміла правил Вашої гри (завдання), чи хоче їсти (пити).
• Ставтеся з повагою до дитини, будьте відкритими та привітними, спілкуйтесь на рівних.
